Медичні сестри є важливою ланкою у сфері охорони здоров’я, без якої неможливе формування, підтримання, збереження і відновлення здоров’я громадян України. Сучасна модель підготовки медичних сестер передбачає, що медична сестра – це фахівець з професійною освітою, який поділяє філософію сестринської справи. Має право на виконання відповідної професійної діяльності та творчо здійснює медсестринський процес. Як відомо, Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розглядає сестринський персонал як реальний потенціал для задоволення зростаючих потреб населення в доступній медичній допомозі. Саме тому значна увага Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України сьогодні приділяється удосконаленню середньої ланки медичних працівників, при цьому особливий акцент ставиться на покращення роботи медичних сестер.
Більшість працівників охорони здоров’я в усьому світі – це медсестри. Саме вони найбільше часу проводять с пацієнтами і саме від них дуже часто залежить процес одужання. Водночас, роль медсестер в суспільстві і навіть в медичному середовищі залишається недооціненою. МОЗ планує змінити цю ситуацію.
Наразі у нас діють стереотипні застарілі підходи до ролі медсестер у системі охорони здоров’я. Вони потребують змін. Тому разом з медичною спільнотою МОЗ обговорює створення нової моделі фахівця з медсестринства.
Тож для повноцінного реформування медсестринства в Україні необхідно розробити відповідну нормативну документацію, створити нову нормативно-правову базу післядипломної освіти (потрібні нові підходи як до навчання на курсах удосконалення та спеціалізації молодших спеціалістів з медичною освітою, так і до їх атестації).
На державному рівні має бути врегульовано правову і матеріальну підтримку молодших спеціалістів з медичною освітою, створено відповідні умови праці й систему адекватної її оплати, визначено статус освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та магістра.
В галузі зберігається значний кадровий дисбаланс у співвідношенні між лікарями та сестринським персоналом. Коли у світі на одного лікаря припадає 5-6 медсестер, то в Україні — 2. Як наслідок — неправильний розподіл функцій між ними: часто лікарі виконують роботу, котру могли б взяти на себе медсестри. Для усунення такого дисбалансу також потрібно переглянути й затвердити нові нормативи навантаження на медсестер відповідно до міжнародних стандартів. Аби пришвидшити вирішення цих питань, необхідно посилити вплив медсестринських асоціацій (об’єднань), які водночас мають подбати про престиж професії, гідну оплату праці, соціальну захищеність та можливість професійного розвитку середнього медичного персоналу.
Сьогодні медсестра в Україні опікується 20-50 пацієнтами, її колега в Європі — 5. Тож необхідно переглянути нормативи штатів медсестринських кадрів (у бік збільшення), зменшити кількість пацієнтів, які обслуговує одна медсестра. І дуже важливо, щоб у процесі оптимізації лікарняного ліжкового фонду не скорочували посад акушерок, медичних сестер, фельдшерів і молодших медсестер: вони і без того максимально «урізані». Більше того, штати медичних сестер у стаціонарах потрібно збільшити й запровадити двоступеневу опіку над пацієнтами, яку б проводили медсестри І рівня підготовки та сестри-бакалаври (обов’язки між ними необхідно розподілити).
Обов’язково необхідно розробити рекомендації щодо встановлення диференційного навантаження на сестринський персонал, методики оплати роботи медсестер залежно від якості й обсягу сестринських втручань.